Молодіжна політика не створюється одним рішенням: досвід громади, яка вибудовує систему можливостей для молоді
Молодіжна політика в громаді — це не лише молодіжний центр, молодіжна рада чи проведені заходи. У кожному з цих інструментів є сенс тоді, коли вони відповідають на реальні потреби молоді та допомагають їй робити наступні кроки: навчатися, знаходити однодумців, реалізовувати власні ідеї та впливати на життя громади.
У Золотоноші цей процес теж починався не зі створення готової системи. Про те, як громада проходила цей шлях, що змінювалося разом із потребами молоді та чому не варто створювати інструменти лише тому, що вони вже працюють десь в іншому місці, розповідає керівниця Черкаської філії АМЦУ Оксана Черв’яква.
Спочатку ми робили молодіжну роботу, а потім почали вибудовувати для неї інфраструктуру та механізми участі
У нашому випадку все почалося не з рішення згори, а зі спостереження за молоддю та розмов із молодими людьми. Я працювала у службі у справах дітей, займалася неформальною освітою, багато часу проводила в навчальних закладах та любила організовувати заходи для молоді. По суті, це була молодіжна робота, хоча тоді це так не називалося. Вже тоді я помічала, що активність молодих людей часто з’являється тоді, коли поруч є дорослі, які готові приділити увагу, вислухати і почути їхню думку, дати можливість щось зробити самим. Навіть помилитися. Але в такий спосіб отримати власний досвід для подальшого зростання.
Тому першим кроком було створення волонтерського осередку при молодіжній організації «Центр розвитку молоді». Поступово молодь долучалася, допомагала в активностях та міських подіях, але потребувала «свого місця».
У 2019 році за підтримки ГО «БУР» ми з нашою молодіжною організацією створили перший простір у громаді на базі місцевого коледжу, а у 2021 році переїхали у районний будинок культури. Поступово навколо нашого «АртПростору» почала формуватися стала молодіжна спільнота, і ми почали більше уваги приділяти створенню можливостей для зростання молодіжних лідерів. Тобто спочатку ми робили молодіжну роботу, а потім почали вибудовувати для неї інфраструктуру та механізми участі.
На молодіжну роботу краще дивитися не як на проведені заходи, а як на середовище можливостей і програм підтримки молоді
На старті ми побачили кілька речей. По-перше, молоді бракувало доступного простору, де можна було б просто бути собою, спілкуватися і реалізовувати власні ідеї. По-друге, було мало можливостей для неформальної освіти, розвитку лідерства, волонтерства та громадської активності. По-третє, ми побачили певний розрив між молоддю і громадою: молоді люди часто не розуміли, як саме вони можуть впливати на рішення, а дорослі інституції не завжди знали, як правильно залучати молодь.
І ще одна важлива проблема — нерівний доступ до можливостей. Молодь у центрі міста і молодь у селах громади мають дуже різні можливості. Саме тому згодом ми почали розвивати мобільну молодіжну роботу. Поступово стало зрозуміло, що окремих молодіжних активностей недостатньо. Спочатку ми могли провести захід і бачити 20 активних молодих людей. І що буде далі?
Якщо молодь приходить на тренінг, отримує знання, а потім повертається у середовище, де немає простору, команди чи механізму реалізації ідей, ефект швидко зникає. Тобто на молодіжну роботу краще дивитися не як на проведені заходи, а як на середовище можливостей і програм підтримки молоді.
Молодій людині недостатньо один раз розповісти про волонтерство чи молодіжну участь. Потрібно, щоб вона могла прийти в молодіжний центр, знайти однодумців, отримати підтримку молодіжного працівника, створити ініціативу і потім побачити результат своєї дії. Саме цей досвід і підштовхнув нас до запуску інструментів, що допомогли б вибудувати самозарадну систему для функціонування молодіжного центру та стійкої молодіжної політики.
Кожен інструмент має відповідати конкретній потребі
Для мене системна молодіжна політика — це коли молодь має не один захід на рік, а цілу систему можливостей для розвитку, участі та впливу. У нашому випадку це поєднання кількох компонентів.
Молодіжний центр — як центр неформальної освіти та волонтерства для підлітків, які роблять перші кроки в громадській активності.
Молодіжна рада — як команда людей, які готові відстоювати потреби молоді у громаді та пояснювати, як працює місцева влада, консультувати фахівців для розвитку сприятливих умов для молоді у громаді.
Молодіжні організації та ініціативи, такі як осередок БУР у нас, — це можливість реальними діями та ініціативами змінювати громаду та створювати нові можливості для молоді.
Наприклад, молода людина може прийти в «АртПростір» на творчу активність. Потім долучитися до волонтерської команди, пройти навчання, запропонувати власну ініціативу, отримати підтримку в її реалізації, долучитися до молодіжної ради або іншого механізму участі. Для нас важливо, що це різні елементи однієї системи.
ММГО «Центр розвитку молоді» — це громадська ініціатива, яка може реагувати на потреби молоді, запускати нові проєкти, залучати грантові ресурси, експериментувати з форматами, розвивати партнерства та волонтерство. Молодіжний центр «АртПростір» — це постійна фізична точка контакту молоді з молодіжною роботою. Він створює безпечне середовище, де молодь може проводити час, навчатися, працювати над власними ідеями та знаходити спільноту. Молодіжна рада — це вже інший рівень. Її роль — забезпечувати представництво молоді та її участь у процесах формування і реалізації молодіжної політики. А місцева влада створює умови, в яких ці інструменти можуть працювати.
Інструмент має відповідати конкретному бар’єру, а не створюватися просто тому, що такий інструмент є в інших громадах. Ми аналізуємо зворотний зв’язок після заходів, спілкуємося з молоддю, працюємо у різних населених пунктах громади, проводимо опитування та фокус-групи.
Для мене ключове питання: «Що заважає молодій людині зробити наступний крок?»
Якщо молодь хоче щось змінити, але не знає як — потрібне навчання. Якщо знає як, але не має місця і команди — потрібен простір. Якщо має ідею, але не має ресурсу — потрібна система підтримки ініціатив. Якщо хоче впливати на рішення — потрібні механізми участі та діалог із владою.
Тому інструмент має відповідати конкретному бар’єру, а не створюватися просто тому, що такий інструмент є в інших громадах. Ми щоразу намагалися не зупинятися після створення нового інструменту. Створили простір — почали розвивати спільноту волонтерів при центрі та програму діяльності. Зрозуміли, що можливості не повинні концентруватися лише в Золотоноші, — почали розвивати мобільну молодіжну роботу в селах громади. Побачили, що окремої громади недостатньо для обміну досвідом, — почали активно працювати в міжрегіональних та професійних мережах. Ініціювали створення Черкаської філії АМЦУ.
Тобто кожен наступний інструмент для нас був відповіддю на нову потребу, яка ставала видимою після попереднього кроку.
Для нас було важливо, щоб молодіжний центр став саме комунальною установою. Ми хотіли, щоб молодіжна робота стала не тимчасовим проєктом, який існує, поки є грант чи бажання волонтерів, а частиною інфраструктури громади та точкою для зростання майбутніх лідерів громади. Коли «АртПростір» отримав статус комунальної установи у 2024 році, це означало, що громада фактично визнала молодіжну роботу окремим напрямом своєї відповідальності. На практиці це дало можливість мати постійний простір, штат, бюджетне фінансування та інституційну основу для роботи з молоддю. Проєкт ММГО став самозарадним. Для мене це також був результат ефективної адвокації. При цьому я не вважаю, що комунальний статус автоматично вирішує всі питання. Навпаки, після цього розпочався наступний етап — забезпечити якість молодіжної роботи, професійність команди і реальну участь молоді. Викликом є мотивація команди центру продовжувати працювати, шукати шляхи для гідної оплати праці.
Універсальної послідовності немає
Я б не починала одразу зі створення молодіжного центру. Я б почала з розмов із молодими людьми. Потрібно зрозуміти: хто така молодь громади, де вона живе, які має потреби, чого хоче, що її утримує в громаді або, навпаки, змушує виїжджати, які можливості вона вже має і чого їй бракує. Якщо в громаді не вистачає фахівця, можна звернутися в обласний молодіжний центр. Другий крок — визначити людей і організації, які вже готові працювати з молоддю. Посилювати те, що вже працює. Третій — провести кілька невеликих активностей і подивитися, що працює. І вже на основі цього робити плани.
У маленькій громаді може бути набагато ефективніше спочатку створити активну волонтерську спільноту, провести кілька ініціатив, знайти молодіжного працівника або координатора, створити умови для його роботи, а вже потім створювати інституцію. В іншій громаді вже може існувати сильна громадська організація, яка стане партнером для влади. А десь першим кроком буде молодіжна рада, якщо є достатня кількість молодих людей, готових працювати системно.
Головне не те, скільки інструментів створено, а чи працюють вони і чи дають молоді реальну можливість впливати.
З чого починається системна молодіжна політика
На мою думку, одна з найбільших проблем — сприйняття молодіжної політики як організації заходів і чогось «для дітей». Коли молодіжна політика зводиться до концерту на День молоді чи кількох спортивних заходів, складно говорити про системну роботу.
Друга проблема — відсутність людини або команди, яка відповідає за молодіжну політику не лише формально, а професійно. Третя — недостатня довіра до молоді. Іноді дорослі готові організувати для молоді все, але не готові віддати їй частину відповідальності та права на помилку. І нарешті — відсутність системності. Можна створити молодіжну раду, молодіжний центр чи написати програму, але якщо між ними немає взаємодії, це залишаються окремі елементи.
Я працюю також у службі у справах дітей, молоді та спорту, тому добре бачу, наскільки важлива міжсекторальна взаємодія. Молодіжна політика не може існувати окремо від освіти, соціальної сфери, культури, спорту, роботи з дітьми та інших напрямів. Важливо, щоб влада, молодь і громадський сектор могли працювати разом і кожен розумів свою роль.
Наш досвід показує, що системна молодіжна політика починається тоді, коли громада переходить від питання «що ми проведемо для молоді?» до питання «які можливості ми створюємо, щоб молодь сама могла впливати на розвиток громади?».