Драбинимо про Сєвєр

ДРАБИНА - подкаст Асоціації молодіжних центрів України. #драбинимо про молодь, простори, в яких вона любить тусити і політику, яка їм допомагає або перешкоджає. 

📌Google Podcasts https://cutt.ly/FyZMjvU

📌Apple Podcasts https://cutt.ly/2yZMuP3

📌Anchor https://anchor.fm/youthcentersua

📌RadioPublic https://radiopublic.com/-G2bKQy

📌Breaker https://www.breaker.audio/drabina

Другий сезон, серія #2 - #драбинимо, про те, як живе молодь в Сєвєродонецьку. Чи хочуть молоді люди залишитися у своєму місті? Яким вона хоче бачити своє місто?  За що можна лююити Сєвєр? - про це та інше Ярина Боренько говорить з Яною Салаховою, координаторкою ініціативи "Сєвєр змін" та Славою Бондаренком, редактором місцевого журналу про культуру "ПлюсМінусНескінченість".

00:51 Яна Салахова: Що мене здивувало, що насправді є молодь, яка хоче залишатися в цьому місті... 

04:59 Слава Бондаренко: Так, я проводив анкетування, але зрозумів, що навіть те, що відбувається “під носом” вона [молодь] не знає. 

06:19 Яна Салахова: Ми вийшли на те, що цінністю є формальна освіта, ти вчишся, отримуєш диплом і знайдеш якусь роботу.

8:51 Яна Салахова:  В моєму розумінні людям треба давати досвід.

10:02 Слава Бондаренко: Треба розповідати про інструменти і давати навички…. Наше завдання ці інструменти дати.  

14:56 Слава Бондаренко: Молодь розуміє добре, що всі будуть дорослими, треба буде шукати роботу, реалізовувати знання, і дуже багато розуміють, що в Сєвєрі вони не залишаться.

15:51 Яна Салахова: [попри все] Зараз у мене таке відчуття, що там багато свободи…. для реалізації різних ідей.

Ярина: Скажіть, як зараз виглядає молодь в Сєвєрі, і що в ній такого особливого.

Яна:  Що мене здивувало, що там є молодь, яка хоче залишатися в цьому місті. Яка має якісь ідеї, яким вони бачать місто, щоб воно було комфортним і зручним для них, тому хочуть долучатися до якихось ініціатив. 

Слава: Мені здається, що молодь, вона завжди і всюди молодь. Як і всюди, є активні хлопці та дівчата, є пасивні, є такі, що бажають щось змінювати, є такі, що бажають, але не знають, як…

Ярина: У нас багато тенденцій, і в донорів і політиків, що молоді на підконтрольних територіях треба щось спеціальне, особливе. Якщо так, то значить там є щось особливе. Як ви ставитеся до цієї ідеї “спеціальності” і наскільки вона потрібна?

Слава: Я вважаю, що всім потрібне щось спеціальне. 

Яна: Хочу сказати, що потреби молоді вони однакові скрізь. Всі хочуть гарну цікаву роботу, комфортне місто, де можна погуляти і мати місце для розваг. Всі хочуть мати гарне цікаве життя. Є свій контекст. Ці люди бачили трохи більше жахливих речей. В освітніх закладах, наприклад, є вертикаль. Керівництво може жалітися, що молодь пасивна, а з іншої сторони, вони досі дозволяють собі зганяти їх на якісь заходи. То ви визначіться, що даєте людям свободу, або ви продовжуєте за радянськими лекалами робити заходи для галочки.

Ярина: Я пригадую, ми робили опитування в Сєвєрі на 500 анкет і ми попросили управління розповсюдити інформацію, можливо, це комусь було б цікаво. Зігнали 20 студентів, які не знали, чого прийшли. Єдине, що мені залишилося, це сказати, що кому нецікаво, той може йти, і їх залишилось двоє. Я була щаслива, а управління дуже розчароване, що пропала ось ця масовість. Все-таки це специфіка для мене, в Харкові таке можна побачити, а в Центральній і Західній Україні вже такого немає. Якщо ти попросиш розповсюдити інформацію, то люди її розповсюдять і залишать тебе в спокої зі своїми проблемами. Як взагалі, коли ви щось досліджуєте, як влада на це реагує?

Яна: В моєму досвіді було теж, що на майстерню, яку я вела, теж зігнали людей, студентів. Власне ця ініціатива, “Сєвєр змін”, ми робили відкритий конкурс, у нас було 30 заявок, 20 прийшли на зустріч, залишилося 14, хто повноцінно долучився до ініціативи. Для мене означає, що є люди, які самі щось роблять, а не тому, що хтось каже. Якщо говорити про опитування, до були цифри,що “якби вас кудись запрошували, чи долучалися б ви”, то там були високі цифри, щось поза 60 відсотків. 

Слава: Часто проводять якісь опитування і кажуть: а вони там нічим не цікавляться. Коли мене питають: ти проводив опитування? Я проводив анкетування, але зрозумів, що те, що відбувається під носом, вони не знають. 

Яна: Цю ж саму молодь, її дуже рідко питають, що ви хочете. Рідко звертаються як до суб'єктів, як до людей, які є носіями бажань. Навіть у моєму проекті, та схильність до вертикалі була.  Як делегується повноваження, виходить якийсь патерналістський підхід. Навіть під час дискусії, відчуваєш, що люди дуже рідко відчувають себе в такій ролі, що їхня думка важлива. Важливо таку культуру створювати, щоб люди самі відчули, чого вони хочуть. Вони кажуть: в нас немає часу. Ми вийшли на те, що цінністю є формальна освіта, ти вчишся, отримуєш диплом і потім знайдеш якусь роботу. В людини не вистачає часу поцікавитися, що навколо неї, відчути себе людиною, яка долучається до змін у своєму місті. Джерелом орієнтирів виступають батьки і якісь установи….. Виходить, що громадський активізм не підтримується як якась цінність. 

Ярина: В принципі, це молоде місто, ти йдеш по місту, бачиш якісь групи молоді, щось роблять. Поняття немає часу, може бути відсутність розуміння, що такий час потрібен. Те, що ви мені показували в пабліку, що поставили бетонні блоки, щоб не їздили скейтери, бо я так думаю, що вони розбивають плитку. Найпростіше рішення - заборонити їздити. Але тут не треба питати, що молодь хоче, тут і так ясно, що вона хоче їздити на скейтах. Якби в іншому, більш активному і менш “вертикальному”, місті таке зробили, то була б якась реакція інших середовищ - напевно хтось би сказав, що це просто негарно, була б реакція “давайте зробимо інше місце”, було б “скейтери справді погані, давайте, щоб вони тут не їздили”. В Сєвєрі часто реакцій на жахливі речі, їх немає. Як ви думаєте, чи можна це змінити, чи почнуть люди просто говорити, що “ми не хочемо, щоб влада робила так”.

Яна: В моєму розумінні людям треба давати досвід. Коли людина сама, вона має ідею, і вона з старту, пошуку однодумців, реалізації, вона розуміє, що діями робить іншу реальність. Тоді з’являється і віра в себе і розуміння ширших меж свободи. Не погоджуватися на одну версію, яку пропонує влада, а ідей є мільйон, як це можна зробити. Але це проявляється тоді, коли ти не погоджуєшся на якусь одну версію, яку тоді пропонує влада. Ось так.

Слава: Наскільки мені відомо, то реакція була якась. Вони там вийшли, намалювали гроби на блоках, якийсь сет зробили, щоб привернути увагу. Але треба розповідати, які є інструменти. Бо блоки зараз як були, так і є. навіть не всі у місті знають, що щось відбувалося і про цю молодь, яка зібралась проти. Є ті, хто готовий робити, є бажання, але немає інструментів. Наше завдання ці інструменти дати. 

Ярина: А якісь узагальнені поняття про зміни, якісь три основні зміни, яку молодь хотіла б побачити у своєму місті?

Яна: Сєвєр він такий історично місто спорту, там готували спортсменів і багато цікавляться спортом. Ці всі структури, які готують спортсменів, вони недоступні для всіх. А публічних закладів для всіх у місті немає. У них є декілька майданчиків воркауту, та цього мало. А відкритих просторів мало, куди можна прийти і просто позайматися. По друге, вони цінують комфорт десь посидіти в місті, всі люблять ходити в ТРЦ “Джаз”. Бо раніше там були лавочки, а потім їх прибрали. І тепер популярне місце - сквер Гоголя, але його облаштували самі мешканці. А більшість місць облаштовано так, як це уявляє влада. І є розрив між оцим комфортом, як його уявляють жителі. Ще є інформаційна проблема - багато про що не знають. Є інфраструктурна проблема. Багато “заброшок”, не так добре працює транспорт, є небезпечні місця - без освітлення, вуличні собаки. А це впливає. Якщо ти школяр, це важливо. Ти хочеш кудись піти, але ввечері там не їздить маршрутка, або просто темно… От безпека так, це для них важливо. Ми про це часто говорили. Ми ввели навіть критерій оцінювання спеціальний, бо вони про це говорили. А ще для них важлива якась естетика. Їм важливо, де є ремонт, де гарно виглядає, а де погано виглядає.  

Ярина: А чи є якісь уявлення, яким чином вони можуть залишитися в цьому місті і де працювати. Я пам’ятаю, що колись зустрічалася з студентами, і вони мене запитали, на якому заводі я працюю. Тобто в них уявлення про роботу, а це були перекладачі, було бути перекладачем на заводі. Міняється якесь уявлення про різноманітність професій, яка в країні вже присутня?

Слава: Молодь розуміє добре, що всі будуть дорослими, треба буде шукати роботу, реалізовувати знання, і дуже багато розуміють, що в Сєвєрі вони не залишаються на жаль.

Яна: Це один з трендів, який я  спостерігала. Частина людей поїдуть поступати  в університети. Хочуть в іншу країну. Але коли спитати, чи там були, і чи знаєте, то ні. Це якісь ідеалістичні уявлення, що за кордоном класно і прекрасно. Але й є люди, які розуміють, що можуть зробити свою справу тут. 

Ярина: Як ви думаєте, чи Сєвєр зараз особливий?

Яна: Для мене місто, це може звучати дивно, але там багато свободи для реалізації різних ідей. Я бачу, наскільки вільно там себе почувають якісь групи. Ми багато ходимо містом, до нас жодного разу ніхто не “прикопувався”. У це таке відчуття, що я взагалі думаю про Україну… це таке ніби болото, але в тому хаосі багато свободи. Якщо є ідеї або мотивації, ти виберешся. Від Сєвєра є відчуття свободи. Там багато людей з творчим і вільним мисленням, вони часто щось роблять, і мені від того приємно.

Слава: Як мені здається, найбільш цікаво - це люди, які наповнюють простори. Це таке “непахане поле”. Що дуже важливо, що коли приїжджають якісь ініціативи, то необхідно долучати місцевих. Іноді буває, що з Києва хтось приїхав, щось зробив, вернувся, відчитався, зробив виставку і все. А місцеві не знають, що щось відбувалося. Важливо залучати, бо не буде ніяких змін.

Хочеш приєднатися або допомогти?