ДРАБИНИМО З МІНІСТЕРСТВОМ

 

Що з того, що знову маємо Міністерство молоді і спорту?

Як молодіжні центри і простори виходитимуть з карантину? Яке майбутнє молодіжної інфраструктури? Якою буде нормативка?

 Заступниця міністра молоді і спорту Марина Попатенко та Голова правління АМЦУ Ярослав Храпський розмовляють з Яриною Боренько, головою Наглядової ради АМЦУ.

00:48 Марина Попатенко: “... для Міністерства карантин це виклик, але так само і можливості, насамперед навчальні”

03:00 Ярослав Храпський: “роботи більше … та є нові компетенції”

03:53 Марина Попатенко: “молодіжна політика має мати своє місце в політиці держави”

06:06 Ярослав Храпський : “… треба чесно сказати… не приділяли уваги індивідуальній роботі”

10:15 Ярослав Храпський: “ чи загубили, чи знайшли з міністерством - питання, як мінімум, довгої гри... ”

14:25 Марина Попатенко: “... важливо, щоб молодіжні центри були включені в обговорення Закону України про молодь… стали майданчиками дискусій навколо концепції Програми про молодь на наступні 5 років ”

Дякуємо за музику Tik Tu

Ярина: Всім привіт, це перший подкаст АМЦУ, який ми назвали “Драбина”, бо ми тут збираємося “драбинити”. Тобто детально розповідати те, що ми вам хотіли розказати на тренінгах, але тренінгів нема, бо ми всі карантинимо. Сьогодні ми говоримо з Мариною Попатенко (вона недавно стала заступницею міністра молоді і спорту)  і Ярославом Храпським, президентом Асоціації і директором пластового центру в Бучі. Розкажіть, як карантинить міністерство. 

Марина: Карантин для міністерства це виклик, так само як і для багатьох державних установ. Більшість людей працює віддалено. Карантин для міністерства - це можливість зосередитися на нормативній базі, чим і має займатися міністерство. Це також можливість включити наші структурні підрозділи в допомогу в розробці практик. І це можливість вчитися, адже більшість роботи робиться онлайн. Недавно ми мали онлайн-нараду і виявилося, що багато хто освоїв для себе щось нове. Отже каратин - це виклик, але так само і можливості, насамперед навчальні”.

Ярослав: Я би хотів сидіти дома, скачати “П'яту цивілізацію” і грати місяцями. Але такого щастя в мене немає, у мене є автомобіль і я їжджу на роботу. Робота у нас трансформувалася. У мене є класичний тренінговий центр, де надаються освітні послуги, а зараз така ситуація, що дорослі дядьки знімають для дітей ютюб-ролики, як правильно мити руки і пекти печиво. Роботи стало в рази більше, але це також нові компетенції.

Ярина: Я нагадаю тільки, що мали багато історій з міністерством. Бо коли був уряд Гончарука, нас об'єднали в міністерство всього, там була молодь, спорт, культура, інформація. У них були великі плани зробити багато чого хорошого. А потім виявилося, що все повернулося туди, де й було. Отож ми вирішили вияснити - це старе міністерство, чи нове міністерство?

Марина: Молодіжна політика має мати своє  місце в державі, відповідно, в якому міністерстві воно б не було, робота має бути спрямована на те, щоб були правильні пріоритети і достатнє фінансування. Зараз, коли повернулося міністерство молоді і спорту, увага до молоді достатня. Якщо всі будуть включені і зацікавлені, то буде добре. 

Ярина: Я тут почитала, що мудрі люди зараз роблять. От британські вчені дослідили, що в молоді є три проблеми: загроза ментальному здоров’ю, ризик перебування дома і виключення з освіти. Кажуть, що молодь буде страждати від виключення, особливо, ті, хто не мають простору. Ми завжди працювали з групами, а дуже мало працювали просто  з людьми. Хтось щось думав робити з тим? 

Ярослав: Завжди треба відтверто казати про речі, які відбуваються. Ми розвивали центри і працівників і треба чесно сказати - мало приділяли уваги не в колі, а індивідуальній роботі. Якщо брати великі міста, то є питання, що відбувається ситуація, коли молода людина живе в клітці. Немає індивідуальних консультацій. Ми би дуже хотіли видати напрацювання, і щоб люди їх використовували.

МаринаНа мій погляд міністерство має підтримувати навчання для молодіжних працівників, щоб вони освоювали нові форми роботи. Треба робити спеціалізовані навчання, щоб підвищувати якість молодіжної роботи через якість молодіжних працівників. І так само надати сталість молодіжних центрів, щоб вони отримували розуміння від влади і місцевого самоврядування. 

Ярина: Пам’ятаєте, коли на перших етапах послаблення карантину хотіли відкрити бібліотеки і музеї, всі почали писати листи, що не готові. А молодіжні центри могли б відкритися? По вісім вже ж можна збиратися. 

Марина: Ми вже почали збирати рекомендації, бо є запит. І громадські організації звертаються, вони читають норми виходу з карантину і не бачать там себе, не бачать, з якого періоду вони можуть працювати в офлайн-режимі. Ми розробили рекомендації, що з третього етапу можна потрошки відкриватися. Все залежатиме від того, яка буде ситуація по захворюваності і які будуть норми обмеження. 

Ярина: Чи з тією новою ситуацією ми загубили міністерство, чи ми його знаходимо якось по-новому?

Ярослав: Питання “знайшли” чи “загубили” - це питання довгої гри. Фактично ми бачимо, що в нас є адекватний міністр, який йде на комунікацію, і профільна заступниця міністра, яка готова говорити не просто про заходи, але й про сталість.

Марина: Якщо говорити про практичний досвід, то моя робота з міністерством почалася давно, коли я була керівницею локального молодіжного центру в Сумах, потім почала працювати керівницею управління молодіжної політики та національно-патріотичного виховання в Київській області, і я завжди вважала, що міністерство має давати нормативну базу. Зараз, коли я дотична до міністерства, то вважаю своєю роботою удосконалити нормативну базу і зробити її “живою” для людей, які працюють. 

Ярина: Що ми маємо розуміти в ситуації, в якій ми опинилися?

Марина: Ми розуміємо, що молодь не була включена, і онлайн-робота ще більше виключає, бо зосередитися на пропозиціях важко. Ми маємо розуміти, що карантин закінчиться, і молодіжні працівники мають виходити за межі центру і працювати безпосередньо. Якщо молодь далі буде відчувати непричетність, ми почнемо формувати політики для населення 40+, а молода людина просто перестає бачити можливості розвитку в Україні. 

Ярослав: Ми повинні розуміти, що ситуація попередньою не буде. У нас була загальна канва, що молодь пасивна. Треба реально працювати над проблемами і задачами, і тоді молода людина зрозуміє, що ми є. Величезна кількість онлайн-пропозицій не працює. 

Ярина: Що специфічного очікує міністерство від молодіжних центрів і чи вони готові? 

Марина: Вже розроблений закон і важливо, щоб молодіжні центри включилися, також в обговорення концепції програми “Молодь України”. Очікуємо, що молодіжні центри стануть майданчиками для обговорень і якісно зроблять цю роботу. Нам треба зрозуміти, що ми маємо робити і чи правильно орієнтувалися в пріоритетах. Щоб програма працювала якісно і всі себе в ній бачили. 

Ярослав: Це рік фундаментальний, він має показати, чи включимо ми сюди питання інфраструктури. Є цифри, що є 280 центрів, але ніхто не знає, наскільки якісно вони працюють. Якщо буде адекватний закон і нормативка, якщо будуть ресурси для розвитку, то це дасть нам хороший поштовх для розвитку. 

Хочеш приєднатися або допомогти?