ДРАБИНИМО ОНЛАЙН

ДРАБИНА - подкаст Асоціації молодіжних центрів України. #драбинимо про молодь, простори, в яких вона любить тусити і політику, яка їм допомагає або перешкоджає.

📌Google Podcasts https://cutt.ly/FyZMjvU

📌Apple Podcasts https://cutt.ly/2yZMuP3

📌Anchor https://anchor.fm/youthcentersua

📌RadioPublic https://radiopublic.com/-G2bKQy

📌Breaker https://www.breaker.audio/drabina

Серія #3 - #драбинимо онлайн. Як і чи онлайн заміняє офлайн? Як і чи варто вертатися до попередньої діяльності? Наскільки важливими зарах є громадські простори? Що таке ОГО-онлайн? Як змінюються підходи до аудиторії? З Яриною Боренько розмовляють Костянтин Чернишов з Запорізького обласного центру молоді та Микола Дорохов з молодіжної платформи "ВІЛЬна Хата".

00:14 “... що ж молодіжні центри роблять онлайн”

03:40 Костянтин Чернишов: “... в Запоріжжі ми почали розвивати проект ОГО-онлайн”

06:28 Микола Дорохов: “... Коли ти виїжджаєш, спілкуєшся з людьми з іншого середовища, то це дуже допомагає подивитися на свою роботу під іншим кутом. А коли сидиш в одній коробці, то в тебе замилюється погляд на те, що робиш … тому, вважаю, дуже важливо виїжджати за місто”

09:37 Ярина Боренько: “... ви мали час подумати і оцінити свою роботу до того… чи є ідеї робити щось нове? чи хочете просто повернутись і зробити те, що робили”

10:44 Микола Дорохов: “... все це викристалізовує нашу діяльність… ці всі речі не просто випадають, це привід задуматись і зробити певні висновки”

11:30 Костянтин Чернишов: “... великі фестивалі це круто, але без них можна прожити…  онлайн заходить, люди потребують нових знань і ми виділяємо кошти на новий відеоконтент… громадські простори найоптимальніший варіант великого охоплення аудиторії і збереження соціальної дистанції… більше спілкування з молодіжними центрами в регіоні” 

16:58 Микола Дорохов: “Ця ситуація з карантином це можливість дійти до людей, які в іншому інфополі… для мене це найважливіше питання, на яке хотілось би відповісти… людям зараз дуже важко і працювати треба дуже обережно… для нас зараз задача закласти ті цінності, що не треба стояти в стороні” 

 

Ярина: Всім привіт, це вже третій подкаст Асоціації молодіжних центрів України. У нас Костянтин Чернишов з Запорізького обласного центру молоді і Микола Дорохов з краматорської “Вільної хати”. Скажіть, що ви робили останнє перед карантином? 

Костянтин: У нас у лютому у нас завершуватися перемовини щодо подальших проектів. Ми зробили культурні заходи, зробили 20 заходів, займалися розвитком мережі молодіжних хабів, готувалися до святкування дня св. Патрика і запуску школи громадського діяча. Але 11-го березня почався карантин і 17-го ми закрилися. Нам надійшов лист, і ми закрили двері для наших клубів, гуртків, орендарів...

Микола: Ми довгий час готували проекти, і карантин поставив цю підготовку на паузу. Хоча культурний напрямок активно працював. Остання подія на “Вільній хаті” - музичний вечір. Вже на час карантину у нас планувався гітарний батл, і зараз ми це не можемо провести. Ми планували теж проводити наш проект про авторське кіно і ще розвивали резидентську групу для дизайнерів. Зараз робимо онлайн-концерти, хоча кажуть, що їх не люблять. Для мене це більше подія, яка направлена на ком’юніті-білдінг.

Ярина: От дивіться, дуже багато людей почали робити щось онлайн. Якщо в Краматорську міська тусовка, їм легше координуватися, то що у вас, Костя, ви ж по всій області працюєте, як ви втримуєте цю ситуацію онлайн?

Костянтин: Ми зробили фокус на іншому. Ми почали розвивати проект “ОГО-онлайн”. Це об'єднання громадських організацій, неформальна коаліція, яка виникла у вересні минулого року. Організації об'єдналися, щоб презентувати молодіжну, громадську діяльність яка таку. Коли настав карантин, ми вирішили, що треба щось робити. Інформації в інтернеті багато, але до кого звертатися в Запоріжжі чи регіоні щодо конкретних проблем, немає. Такі рекомендації ми зібрали в проект ОГО-онлайн. Ми Ми робимо доволі якісні записи, де протягом 5 хв. експерт в якійсь темі розповідає про біль, як він виникає і як вирішити. Щодо регіону, як я казав, ми наприкінці минулого року почали займатися мережею молодіжних центрів. І тут складніше. Молодіжні центри поділилися на дві групи - перша група це ті, які взагалі закрилися. А інші - перейшли онлайн, активно працювали онлайн і ми робили невеличкі онлайн-консультації. 

Ярина: Все рівно молодіжні центри принаймні раз в квартал зустрічалися. Вам цього бракує? 

Микола: У мене так склалося, що я хоч раз на два місяці кудись виїжджав. Це допомагає зробити такий зум-аут, що ти робиш у своєму місті. Коли ти спілкуєшся з людьми з іншого середовища, то можеш подивитися на себе зі сторони. Це дуже важливо виїжджати за місто, щоб ми могли триматися курсу, який обрали, або знаходити нові навички.

Ярина: Побутує дуже багато міфів, і один з них. що вірус розповсюджується в Україні не так швидко, бо люди маломобільні, вони в принципі мало контактували. І чим далі на схід, тим менше комунікації. Ви щось до карантину пробували. Ви маєте відчуття, що це повернеться, чи результат перебився і прийдеться будувати все заново? 

Микола: Запит є. Люди нудьгують, самі собі щось придумують на вулицях. У нас в Краматорську з карантином ситуація сумна. Люди як і до послаблення, так і після, гуляли собі і не переймалися. Така в нас відповідальність за своє здоров’я і здоров’я навколишніх. 

Костянтин: Деяка частина правди в цьому є. Але молодіжні центри є місцями збору людей, і ми перші два тижні розповідали людям, що це не ми просимо їх не приходити, що ми не можемо їх впустити. Люди не розуміли, думали, що це ми занадто передбачливі. А тепер пишуть листи, бронюють аудиторії. Ми пояснюємо, що ще не можемо. Ми ось так балансуємо. 

Микола: У нас теж така ситуація. Пишуть: ну що ви, можна до вас прийти? У на планувався в травні фестиваль, всі питали, чому не буде. 21-го червня у нас під питанням день музики. 

Ярина: А скажіть тоді, ви мали час подумати і оцінити свою роботу до того? Ви маєте ідеї, що зміниться, чи хочете повернутися до того, що робили?

Микола: Я взагалі чув, що деякі центри взагалі хочуть закриватися. У нас були плани. У нас вже є плани на рік, ми завжди робимо плани (на крок вперед о нашої візії). Були плани, і різні події їх відтягують. І ми дивимося на це з такого ракурсу, що це можливість переосмислити, це викристалізовує нашу майбутню діяльність. Наприклад, люди, які сумнівалися, вони за цей час пішли з команди. А якби вони пішли посеред проекту, було б гірше. На ці речі дивитися так, що такі речі дають можливості, щоб задуматися над цим і зробити певні висновки.

Костянтин: Щодо нас, то було доволі багато роботи. Ми визначили для себе декілька “пойнтів”. Перше - великі фестивалі це круто, але без них можна прожити. З квітня до червня ми проводили гучні фестивалі, як відкриті, так і закриті. Жодного не провели - можна без них жити і нічого не змінилося, а гроші можна перерозподілити. Друге. Онлайн заходить. Люди потребують інформаційних оновлень, знань і спілкування. Ми починаємо виділяти  гроші на створення якісного відеоконтенту. Третє - це громадські простори. Карантин продовжує обмежувати роботу з закритими приміщеннями. Але відкриті громадські простори - це найбільш оптимальний варіант великого охоплення аудиторії іі збереження соціальної дистанції. Ми почали говорити про громадські простори, і сподіваємося, що за найближчі два роки створимо їх достатньо. Четверте - це більше спілкуватися з молодіжними центрами в регіоні.

Ярина: А якщо ми нарешті зустрінемося, про що хочете поговорити з іншими молодіжними центрами?

Микола: Цікаве питання… Депресія пройшла, чи ні. Як після якихось важких періодів є особливий психічний стан - чи то ейфорія, чи то депресія, цікаво, що зараз. Ця пауза може ставити під сумнів, чи потрібно робити, те, що робимо. Це період самокопання, може провести не до дуже добрих наслідків. Зараз є багато онлайн-заходів, але не всі відвідують онлайн-конференції. Костя говорив, що це круто, робити контент. Але у такого контенту може бути замало переглядів. 

Костянтин: Я напевно, запитаю, як там будівництво. Бо для мене це щось, що відбувається. Я представник комунальної установи, завданням якої є розподілення грошей на молодь, і ми останні два роки активно займаємо будовами - просторами, центрами, хабами, ремонтами. Для нас якщо щось зміниться фізично, то змінюється і морально. І ми доносимо цим наші цінності, які ідеї.

Микола: Існує думка, що ми всі працюємо в якійсь своїй бульбашці активних людей, людей, яким щось цікаво. Але є багато тих, яким байдуже і вони продовжують жити в цьому форматі. Ми працюємо довгий час, ставимо для себе завдання, бачимо результати, ніби все добре, а потім йдуть вибори …. і куди ця робота пішла. Можливо, ця ситуація - це шанс дійти до інших людей. Це час переосмислити підходи до аудиторії, до якої ми не можемо дійти. Дійти до більшості. Для мене це питання, на яке б я хотів відповісти. Ми робимо акцент на культуру, бо це універсальний інструмент, бо ним можна щось донести до людей. У нас в Донецькій області люди “потріпані” важким життям. Ми живемо у час змін, людям важко щось нове сприймати, вони всі подразнені і працювати треба обережно. А молодь, вони менш подразнені і будуть формувати порядок денний. Наше завдання - закласти цінності, щоб тобі не було байдуже. 

Ярина: Дякую хлопці. Це був третій подкаст “Драбини”.  

Хочеш приєднатися або допомогти?