Як література, мистецтво та спільний досвід допомагають молоді формувати світогляд

Коли говорять про культуру в молодіжному центрі, її часто сприймають як один із напрямів роботи або спосіб організувати дозвілля молоді. Для мене ж культура — це значно більше. Це спосіб допомогти молодій людині краще зрозуміти себе, свою країну та людей поруч.

Саме тому в Молодіжному просторі Дрогобича «ЩеБіт» ми вже багато років розвиваємо літературні, театральні та мистецькі проєкти. Я не вірю, що культура має бути чимось «для обраних». Навпаки — вона має бути доступною кожному, незалежно від того, живе людина у великому місті чи невеликій громаді.

Молодь читає, якщо їй дати таку можливість

Досить часто можна почути, що сучасна молодь не читає. Я з цим не погоджуюся.

«Я не погоджуюся з поширеною думкою, що молодь не читає. На мою думку, проблема в тому, що багатьох просто не навчили читати і не сформували цієї звички».

Одного разу я стала свідком ситуації, яка дуже добре це пояснює. Дитина хотіла взяти книжку в бібліотеці, а мама відповіла: «Не будемо брати, ти все одно не читатимеш». Мені здається, саме так і формується ставлення до читання.

Ще одна проблема полягає в тому, що для багатьох знайомство з літературою закінчується шкільною програмою. Водночас українська література сьогодні надзвичайно різноманітна: вона говорить про війну, дорослішання, стосунки, історію, ідентичність. Вона може бути близькою молодим людям, якщо вони просто матимуть можливість із нею познайомитися.

У нас з’являється все більше якісної літератури і, я вважаю, що кожен може знайти щось цікаве і корисне для себе. І навіть ті, хто зовсім не любить читати завжди можуть обрати аудіокнигу.

Ще один шкідливий наратив, з яким стикалась: в українській літературі немає нічого цікавого. Не погоджуюсь, зараз з’являється все більше нових авторів, та й завжди були, просто читати українське було, на жаль, не популярно. Крім того ми добре знаємо через що пройшли письменники, митці та українська інтелігенція в 20 столітті. 

Щодо мене, то я теж будучи дитиною не дуже любила читати. Смак до читання відчула десь у класі десятому і, так, це не були твори зі шкільної програми. Але мені пощастило, бо я завжди мала хороший приклад — дідусь і батько читали постійно. У нас була домашня бібліотека, тепер вже є і в мене. 

У нашому просторі теж є власна бібліотека, ми читаємо самі та розвиваємо культуру читання у молоді. Нам важливо бути прикладом того, чому ми навчаємо. 

Я переконана, що молодіжний центр може стати саме місцем знайомства з літературою та культурою загалом. Тут ніхто не змушує читати. Тут можна прийти на розмову з автором, поставити запитання, почути історію написання книги, а потім уже самому вирішити, чи хочеться її відкрити.

Якщо молодь не може поїхати до авторів, то автори можуть приїхати до молоді

Ідея наших літературних зустрічей народилася дуже просто. Я сама часто їздила на події до Львова чи Києва, але розуміла, що не всі молоді люди мають таку можливість. Тоді подумала: а чому б не створити такі можливості у Дрогобичі?

Спочатку просто почала писати сучасним українським авторам і поетам. Ми не мали бюджету на гонорари, але це не зупинило. На мій подив, більшість авторів охоче погоджувалися приїжджати. Так ми почали проводити перші літературні зустрічі власними силами.

Згодом ця ідея переросла у комплексний проєкт із промоції читання, який підтримав Український інститут книги.

Сьогодні він об’єднує читацький клуб із сучасними авторами, перформативні читання у просторі міста та літературні екскурсії Дрогобичем. Ми запрошуємо письменників різних жанрів — від поетів до авторів нонфікшну й фентезі, щоб кожен міг знайти історію, яка відгукнеться саме йому.

Але найбільше мене тішить навіть не кількість проведених подій.

«Найцінніше для мене — бачити, як поступово формується читацька спільнота. Спочатку приходить кілька людей, а потім їх стає дедалі більше. Вони читають дуже різну літературу, часто відкривають для нас нових авторів. Кожен приносить у спільноту власний досвід і вподобання, завдяки чому вона постійно розширюється».

Саме тоді розумієш, що культура — це не про окремий захід. Це про людей, які знаходять одне одного через спільні цінності та інтереси.

Під час війни культура стає необхідністю

Повномасштабна війна ще більше переконала мене в тому, що культура — це не другорядна сфера. Саме вона допомагає нам осмислювати події, зберігати пам’ять і відповідати на питання, ким ми є.

«Саме культура, мова, історія й література формують нашу національну свідомість та ідентичність. Якщо ми втратимо їх, то втратимо себе як націю».

Саме тому важливо розвивати, підтримувати і поширювати нашу культуру. Ми запрошуємо до молодіжного простору сучасних авторів, говоримо про літературу 20 століття та сучасну українську літературу.

Я переконалася, що література й мистецтво допомагають говорити про найскладніше значно глибше, ніж звичайні дискусії.

«Література й мистецтво допомагають доносити складні теми значно ефективніше, ніж прямі переконання. Через художні твори, поезію чи театр легше достукатися до емоцій, до серця людини».

Це особливо відчутно під час міжнародних мистецьких проєктів. Коли до нас приїжджають учасники з інших країн, саме мистецтво стає мовою, яка допомагає зрозуміти український досвід війни без довгих пояснень.

Я не очікую, що одна зустріч чи одна книжка змінять людину миттєво. Але я вірю в маленькі кроки. Якщо після події хоча б одна людина почне більше цікавитися українською літературою, історією чи культурою — це вже має значення.

«Я бачу свою місію в тому, щоб знайомити молодь із українською літературою та через неї розширювати світогляд та самоусвідомлення молодих людей для кращого розуміння своєї ідентичності, культурної спадщини. Ми повинні пам’ятати хто ми, звідки в чому, особливо зараз це важливо в стані війни».

Для мене культура в молодіжному центрі — це не спосіб заповнити дозвілля. Це можливість допомогти молодим людям краще зрозуміти себе, інших і країну, у якій вони живуть. А саме з цього, на мою думку, і починається сильне та свідоме суспільство.

 

Зоряна Шульгіна — членкиня правління Асоціації молодіжних центрів України та ГО «Молодіжний простір Дрогобича “ЩеБіт”», керівниця відділу співпраці Молодіжної ради Дрогобицької міської територіальної громади, педагогиня, тренерка з неформальної освіти, менторка молодіжних ініціатив, менеджерка культурних та освітніх подій.