Молодіжні центри в часі війни — не зупинилися, а стали опорою для інших
Повномасштабна війна стала випробуванням для кожної громади. Молодіжні центри, які зазвичай є просторами розвитку та участі молоді, у кризовий момент взяли на себе значно більше. Вони ставали гуманітарними хабами, місцями психологічної підтримки, точками самоорганізації та взаємодопомоги.
У цьому матеріалі — чотири історії молодіжних центрів у час війни. Це лише частина великого досвіду, який сьогодні проживає спільнота молодіжних центрів України. За кожною історією — турбота про ближніх, відповідальність і віра в те, що навіть у час війни можна залишатися опорою для інших.
Дякуємо командам, які поділилися своїми спогадами та досвідом. Запрошуємо до читання.
Вільний простір «ХАТА-ХАБ», м. Чигирин, Черкаська область
Як «ХАТА-ХАБ» став домом у час війни
Історією ділиться засновниця та директорка Вільного простору «ХАТА-ХАБ» Діна Глазунова.
«Вільний простір для дітей, дорослих та молоді «ХАТА-ХАБ» було створено 10 листопада 2018 року при БО «Фонд розвитку Чигиринщини» в межах ґрантового проєкту від «Київський Діалог».
До початку повномасштабного вторгнення ми переїхали в більше приміщення, розширили послуги, написали й виграли кілька молодіжних проєктів на конкурс від компанії Scatec Ukraine та очікували їх фінансування.
Вночі 25 лютого 2022 року мені зателефонувала колега по громадському сектору й запитала, чи можемо ми прийняти шістьох людей, які тікають від воєнних дій. Я відповіла: «Звісно» — і почала збирати у «полячку» (велику сумку в клітинку) все, що може знадобитися людям зранку: постіль, подушки, ковдри, рушники, капці… Потім пішла вмикати конвектори, щоб нагріти приміщення. Ті люди так і не приїхали — вирушили далі на захід. Але тоді я замислилася: притулок може знадобитися й іншим.
Того ж дня я написала грантодавцям, що наші молодіжні проєкти зараз не на часі. Потрібно допомагати тим, хто змушений покинути домівки, і переформатувати діяльність під створення тимчасового притулку на базі простору. Так з’явився притулок для ВПО та тих, хто тікає від війни. Ми облаштували спальне місце, встановили душову, придбали пральну машинку, холодильник, кухонне приладдя. Люди жили тут з березня по травень 2022 року — шукали постійніше житло або їхали далі. Ми стали й гуманітарним хабом: продуктові та гігієнічні набори, речі першої потреби, одяг і взуття, підгузки, дитяче харчування, ліки. Згодом почали реалізовувати нові проєкти з адаптації та соціалізації ВПО в громаді, надавати психологічну підтримку та параюридичну допомогу.
За цей час наша команда змінилася — ми стали більш серйозними та відповідальними. Ночами, під час повітряних тривог, писали проєктні заявки, навчалися онлайн, шукали нові форми роботи. Ми виросли, готуючи молодь і навчаючи волонтерів з числа ВПО.
Кожна людина, яка переступала поріг нашого простору, розповідала власну історію війни. Але разом ми писали іншу — проводили спільні заходи, подорожували Черкащиною, волонтерили й навіть вчилися відпочивати разом. Тому найбільша наша гордість — це спільнота, що сформувалася навколо простору. Люди, які щодня приходять і наповнюють його сенсом».
Молодіжний простір «Другий поверх», м. Олександрія, Кіровоградська область
Народжені під час війни
Про досвід молодіжного простору «Другий поверх» розповідає координаторка Аліна Касьянова.
«Молодіжний простір «Другий поверх» ми почали створювати наприкінці 2022 року — вже під час повномасштабної війни. Ремонт ще тривав, а команда вже розпочала мобільну молодіжну роботу, бо хотіла показати молоді, як виглядатиме їхнє нове сучасне «третє місце» — простір для розвитку, спілкування та участі в громаді. Вперше офіційно можливості «Другого поверху» були представлені у травні 2023 року.
Ми буквально народжувалися в умовах війни. І за цей час виросли від однієї кімнати до осередку молодіжного руху громади з медіалабораторією, універсальним вуличним майданчиком, програмами мобільної молодіжної роботи та підтримки ментального здоров’я.
Сьогодні ми працюємо не лише як молодіжний, а і як громадський простір — як осередок неформальної освіти. У співпраці з громадською організацією «Олександрійська молодь», яка надає ресурсну, менторську та фінансову підтримку, ми створюємо можливості для молоді й допомагаємо реалізовувати партнерські проєкти. У фокусі — підтримка ментального здоров’я, популяризація культури волонтерства та участі молоді.
Найбільше я пишаюся розвитком молоді. Їхніми історіями зростання — від відвідувачів заходів до молодіжних працівників і волонтерів. Це найбільший показник того, що простір живий і потрібний.
Якщо говорити одне речення для інших молодіжних центрів України сьогодні, воно буде простим: у нас є ми.
«Другий поверх» завжди готовий допомогти, поділитися досвідом — і позитивним, і складним — та напрацьовувати спільні ініціативи. Ми добре знаємо, наскільки важлива підтримка й спільнотворення. Разом можемо створювати ще більше можливостей для розвитку молоді».
Молодіжний центр Арт Простір «HappyHub», релокований з м. Словʼянськ в м. Кропивницький
Залишили місто, але не залишили місії
Розповідає керівниця Арт Простору Ельміра Чепіга.
«З 2017 року ми діяли як молодіжний центр у Слов’янську. Коли почалося повномасштабне вторгнення, одразу включилися у волонтерство, а згодом релокувалися до Кропивницького. У перші дні на новому місці надавали психоемоційну підтримку та гуманітарну допомогу всім, хто цього потребував.
Війна повністю змінила команду — вона оновилася. Але незмінним залишилося головне: підтримка одне одного, стійкість і віра в те, що ми робимо. Саме люди допомогли не вигоріти. І найбільше ми пишаємося саме нашою командою.
Сьогодні молодіжні центри особливо потрібні як місця сили для молоді, яка не виїхала й хоче пов’язувати своє майбутнє з країною».
Комунальний заклад «Тернівський міський молодіжний центр», м. Тернівка, Дніпропетровська область
Бути світлом у темні часи
Ділиться спогадами директорка Тернівського молодіжного центру Анжелла Тутова.
«Комунальний заклад «Тернівський міський молодіжний центр» (неформальна назва «InTern») був заснований рішенням Тернівської міської ради 26 квітня 2019 року.
Напередодні 24 лютого 2022 року в центрі проходив тренінг із домедичної допомоги. Тоді це здавалося корисною навичкою, але вже за кілька годин вона стала життєво необхідною. Ранок 24 лютого розділив життя на «до» і «після». Ми не розгубилися: одразу вийшли на зв’язок із військовими частинами та включилися у волонтерську роботу. Замість запланованих заходів центр став точкою підтримки й координації, допомоги військовим і цивільним та розподілу гуманітарної допомоги.
У перші тижні люди найбільше потребували базових речей — безпеки, інформації, продуктів, засобів гігієни та психологічної підтримки. Ми організували збір і видачу гуманітарної допомоги, стали інформаційним хабом для молоді та їхніх родин, підтримували внутрішньо переміщених осіб і створили простір, де можна було просто побути серед своїх і відчути підтримку.
Нас підтримувало відчуття спільної мети та розуміння, що навіть маленькі дії мають велике значення. Вдячність захисників та конкретні результати нашої роботи — сотні переданих гуманітарних наборів, допомога внутрішньо переміщеним родинам, реалізовані молодіжні ініціативи — надихали рухатися далі. Підтримка колег з інших молодіжних центрів України та відчуття єдності стали ще одним ресурсом стійкості.
Ми пишаємося тим, що змогли залишатися відкритими та корисними для громади в найважчі часи. Найбільша гордість — наша команда, волонтери та молодь, які не опустили рук і продовжували діяти, а також простір довіри та підтримки, який ми разом створили.
Молодіжний центр у громаді — не просто приміщення, а центр громадської активності, точка тяжіння для ініціативних людей. У час війни такі простори стають осередками згуртованості, взаємодопомоги та самоорганізації. Тут народжуються волонтерські ініціативи, координується допомога військовим і цивільним, збирається гуманітарна підтримка, об’єднуються покоління, організації та партнери навколо спільної мети.
Якщо говорити одне речення для інших молодіжних центрів України: тримаймося разом, підтримуймо одне одного і пам’ятаймо: навіть у найтемніші часи наша спільна дія — це світло для країни».
Ми б хотіли висвітлити більше ваших історій. Якщо ви хочете поділитися своєю, напишіть нам на youthcentersua@gmail.com