Що таке молодіжна політика?

 

Метою молодіжної політики є створення умов та надання можливостей для навчання і отримання досвіду які дозволяють молодим людям розвивати свої знання, навички та вміння бути дієвими учасниками демократичних процесів, інтегруватися у суспільство, а також відігравати активну роль у розбудові громадянського суспільства та ринку праці. 

Молодіжна політика є окремою сферою політики, яка відзначається високим рівнем міжсекторності. Це означає, що вона у великій мірі спрямована на інтеграцію молодіжних питань «в одному місці» і соціальним діалогом, що попереджує розмивання молодіжних питань серед інших секторів.   Найбільш дотичними політики, які потребують першочергової синхронізації є освіта, наука, культура, соціальний сектор, зайнятість і юстиція. При тому молодіжна політика є сферою з власним циклом, яка в рамках національних стратегій розбивається на напрямки і пріоритети.

Міжнародні і європейські стандарти не дають чітких рекомендацій з управління молодіжною політикою, проте в дискусіях говориться передовсім про:

  1. Наявність органів, які відповідають за розробку та імпдементацію політики; наявність стратегії, законодавства та чітких механізмів впровадження.
  2. Обґрунтованість молодіжної політики: розроблені індикатори ефективності (кількісні і якісні), система досліджень та моніторингу.
  3. Інституційна мережа та інфраструктура, яка забезпечує впровадження молодіжної політики і є гнучкою в реагуванні на запити молоді. 

І. В Україні на даний момент молодіжна політика включена до компетенції  Міністерства культури, молоді і спорту. З назви випливає, що молодь визнається як сфера політики. Якщо це так, то в рамках органу має бути структура, яка забезпечує розробку політики, включаючи стратегію (з окресленим баченням розвитку, напрямками, пріоритетами та індикаторами ефективності), законодавство (яке відповідає стратегії і забезпечує досягнення її цілей) та органом, який відповідає за впровадження. Змішування в одній структурі (директораті) окремої сфери політики (молодь) і напрямків інших політик вимагає розробки чіткого механізму, який би убезпечив від «розмивання» молодіжної політики і перетворення її по факту в окремий напрямок якоїсь іншої політики.

ІІ. В Україні на разі немає системи моніторингу та оцінки окрім кількісних показників проведених заходів. Це пов’язане з багатьма причинами, серед них і ті, що цілісних соціально-економічних показників ніколи не було. З іншої сторони, за останні чотири роки проведено ряд кваліфікованих досліджень, які дозволяють розробити такі показники і напрацювати бачення ефективної та обґрунтованої політики. 

ІІІ. Інституційна мережа та інфраструктура, в силу відсутності законодавства і регулювань, є тим чинником, який на сьогодні розмиває уявлення про молодіжну політику. Перш за все, це стосується того, що матеріальна інфраструктура часто стосується сфери освіти і культури, непоєднаної з змістом молодіжної політики. Додаткові труднощі виникають навколо питання незалежності фінансового забезпечення, механізмів та ефективності спрямування коштів (які стосуються передовсім заходів, щодо якості яких немає ніякої оцінки). З 2015 року розвивається декілька напрямків, як от молодіжні центри, підготовка молодіжних працівників, молодіжні ради та ініціативи. За відсутності ефективної оцінки та бачення розвитку, оцінка ефективності може гуртуватися або на кількісних показниках, або на суб’єктивних оцінках окремих експертів. 

 

Текст підготувала Ярина Боренько

Хочеш приєднатися або допомогти?